Урок підготував Подолян Олег Васильович, вчитель СЗШ №5 м.Вінниці
Сьогодні ми з вами поринемо в світ оркестрової музики. Поняття оркестрова музика говорить само за себе, це музика,яка написана для оркестру,а оркестри в свою чергу бувають різні-народні, симфонічні, естрадно-симфонічні, джаз-оркестри, камерні, тощо. Ознайомитись із оркестровою музикою сьогодні на уроці нам допоможе творчість видатного українського композитора, піаніста, педагога, хорового диригента, громадського діяча та основоположника української класичної музики Миколи Віталійовича Лисенка.
Народився Микола Віталійович Лисенко 10 березня 1842 року в селі Гриньки Кременчуцького повіту Полтавської області. Батько, Віталій Романович Лисенко, офіцер орденського кірасирського полку, був людиною освіченою, з передовими поглядами на розвиток суспільства, глибоко знав і любив літературу, народну творчість. Мати, Ольга Єреміївна, походила з полтавського поміщицького роду Луценків. Навчалася вона в петербурзькому Смольному інституті шляхетних дівчат. Аристократичне виховання наклало свій відбиток на все подальше життя Ольги Єреміївни, вигранивши її характер та світогляд. Розмовляла вона виключно французькою мовою, в усьому намагаючись створити таку атмосферу, яка б не мала навіть натяку на щось народне, українське. Село Гриньки належало двоюрідному дядькові Ольги Єреміївни, поміщикові М.Булюбашу, у якого вона виховувалася. Він надзвичайно любив свою племінницю, а народження Миколи стало для нього справжньою радістю. Тут, у Гриньках, як згадував пізніше М.Старицький, над М.Лисенком "...зіткнулись два цілком протилежних і навіть ворожих впливи з одного боку - французька мова, манери і аристократична манірність (мати й гувернантка), з другого боку - українська мова... пестощі і зайва простота манер. Перша сторона переслідувала не тільки простонародне слово, але навіть і російське, забороняючи всякі зносини з "пейзанами", а друга, навпаки, заохочувала всяку простоту, зацікавлювала розум і фантазію дитини казками народними та піснями, а вечорами відпускала весь полк служниць для забав з паничем звичайно, забави ці полягали в різноманітних народних іграх. Протести матері тут були безсилими, і вперта наполегливість і сльози дитини, які енергійно підтримувала обожнююча свого внука бабуся (М.В.Булюбаш), переважали протести, тим більше, що і батько став на сторону тітки". У такому середовищі, серед таких людей і виростав майбутній композитор. Але саме народна стихія, культура і побут народжували у серці малого Миколи невгасиму любов до рідної пісні, мови, мистецтва.
У 1852 році хлопця відвезли до Києва в пансіон Вейля, звідки він, провчившись усього декілька місяців, переходить до іншого - пансіону француза Гедуена. У цьому закладі музика займала не останнє місце у вихованні та навчанні. Одинадцятирічний хлопчина показав себе майже одразу як у здібностях, так і в старанності. Літні канікули Микола завжди проводив у рідному селі. На той час туди приїжджав з Полтавської гімназії і Михайло Старицький, троюрідний брат М.Лисенка. Це товаришування зіграло свою благодатну роль у подальшому житті обох велетів нашої культури.
Після закінчення пансіону Миколу віддають до 2-ї Харківської гімназії. У 1859 році Микола Віталійович вступає на природничий факультет Харківського університету. Провчившись у ньому всього один рік, він разом з батьками перебирається до Києва. Навчання в університеті, який він успішно закінчив у 1865 році, М.Лисенко вдало поєднував з заняттями музикою, яка все більше і більше захоплювала його. У цей же час він багато пише, притому звертається не лише до дрібних інструментальних жанрів, але й до музично-драматичних творів.
Подорожуючи, композитор ніколи не втрачав нагоди записати завершені зразки пісень до спеціального нотного зошита, з яким ніколи не розлучався. Музика не тільки вабила М.Лисенка, а й поступово заповнювала все його життя. Йому праглося більших і ґрунтовніших знань, хотілося вдосконалювати виконавську майстерність. З 1867 по 1869 рік він навчається у Лейпцігській консерваторії, а з 1874 по 1876 рік - у Петербурзі, у класі блискучого майстра оркестру М.Римського-Корсакова. Повернувшись до Києва, Микола Віталійович, з властивими йому енергією і запалом, поринає у творчість, не забуваючи при тому педагогічну, виконавську та музично-громадську діяльність. На українському народному ґрунті М.Лисенко творить високохудожні композиції на шевченківську тематику, народні опери "Різдвяна ніч" і "Утоплена", оперу-сатиру "Енеїда", монументальну народну музичну драму "Тарас Бульба".
Починаючи з 1869 року Микола Віталійович продовжував невтомно виступати у концертних програмах. У 1904 році М.Лисенко відкриває першу в Україні національну музично-драматичну школу (з 1913 року - ім. М.В.Лисенка), яка працювала у програмному режимі вищих мистецьких навчальних закладів. Разом з О.Кошицем організував у 1905 році музично-хорове товариство "Київський Боян", головою якого був до кінця життя. М.Лисенко був засновником і головою ради правління "Українського клубу" (1908 - 1911 рр.).
Серед велитенської творчої спадщини композитора основне місце посідають опери: "Різдвяна ніч" (1873 р.), "Утоплена" (1883 р.), "Тарас Бульба" (1890 р.), "Наталка Полтавка" (1889 р.), "Енеїда" (1910 р.),"Ноктюрн" (1912 р.), дитячі опери "Коза-Дереза" (1888 р.), "Пан Коцький" (1891 р.), "Зима й Весна" (1892 р.).
Микола Віталійович Лисенко був одним з найкращих інтерпретаторів "Кобзаря" Т.Шевченка, на тексти якого написав понад 80 вокальних творів різних жанрів. Безцінною спадщиною великого композитора стали обробки фольклорно-пісенних зразків усної народної творчості. Смерть М.Лисенка, яка настала 6 листопада 1912 року, була непоправною втратою для української музичної культури.  |  |
Сцена «Тарас Бульба вбиває свого сина»
Я хочу більш детальніше зупинитись на опері М.В. Лисенка "Тарас Бульба". Опера "Тарас Бульба" за сюжетом повісті Миколи Гоголя є вершиною оперної творчості Миколи Лисенка і неоціненним внеском до скарбниці українського оперного мистецтва. У ній розповідається про визвольну боротьбу українського народу проти іноземного поневолення 1648-1654 років. Події відбуваються в Дубенському замку на Рівненщині.Кожна опера починається з увертюри. Увертюра - це оркестровий вступ до опери, балету, кантати чи кінофільму.
Послухаємо “Увертюру” до опери М.Лисенка “Тарас Бульба”, вона складається з кількох епізодів, що побудовані на основних темах опери. Особливу увагу прошу звернути на мелодію, що звучатиме, розвиваючись, тому, що в подальшому, ми ще повернемось до цієї мелодії.
| “Увертюра” до опери М.Лисенка “Тарас Бульба” |
Засвіт встали козаченьки
 | “Засвіт встали козаченьки” |
Розпочнемо вивчення ще однієї історичної української пісні “Засвіт встали козаченьки”. За народними переказами, пісню “Засвіт встали козаченьки” у день розлучення з коханим який вирушив з козаками в похід, склала легендарна піснярка тих часів.
Засвіт встали козаченьки Засвіт встали козаченьки, Не плач, не плач, Марусенько, Стоїть місяць над горою, Іди, іди, мій синочку, |
|
Маруся Чурай
Марія Гордіївна Чурай (псевдонім - Маруся Чурай 1625-1653)- напівлегендарна українська народна співачка і поетеса часів Хмельниччини,що за переказами жила в Полтаві.Їй приписують авторство низки пісень: Ой, не ходи, Грицю”, ”Котилися вози з гори”,”Засвіт встали козаченьки”. Також відома як Маруся Чураївна.
аЗа переказами, Маруся Чурай народилася у 1625 (за іншими версіями - у 1628 або 1629) році у сім'ї козацького сотника Гордія. Після смерті батька, який у 1648 році був спалений як бунтівник у Варшаві на багатті, залишилася жити з матір'ю у Полтаві. В юності дівчина мала багато залицяльників, серед яких був молодий козак Іван Іскра , але своє серце вона віддала Грицю Бобренку (за іншими версіями — Гриць Остапенко), сину хорунжого Полтавського полку, з яким згодом таємно заручилася. Зі спалахом Хмельниччини у 1648 році Гриць вирушив на війну, обіцяючи повернутись. Дівчина чекала на нього 4 роки. Проте коли Гриць повернувся до Полтави, він вже не звертав уваги на Марусю, бо покохав іншу, Ганусю з заможньої полтавської сім'ї. Зраджена дівчина не витримала втрати та вирішила отруїти себе зіллям, що вона таємно взяла у місцевої бабусі-відьми, але яке ненароком випив Гриць. Влітку 1652 року полтавський суд засудив Марусю до страти, але її було амністовано універсалом Богдана Хмельницького, який приніс Іскра, де зазначалося дарувати їй життя «за заслуги її батька та солодкі пісні». Для покути дівчина ходила на прощу до Києва, але повернувшись у 1653 році до Полтави померла у віці 28 років, не перенісши смерті коханого (за іншими даними — в 1652 році у Полтаві вiд сухот невдовзі після амністії або стала монашкою якогось з українських монастирів).
Послухайте будь-ласка пісню “Засвіт встали козаченьки ”, зрозуміло, що композитор М.В.Лисенко використав мелодію цієї пісні у своїй увертюрі до опери "Тарас Бульба". Цю пісню виконували в походах козаки, а з часом вона стала маршовою героїчною піснею.
Сьогодні ми розпочали вивчення пісні “Засвіт встали козаченьки ”, автором якої є Маруся Чурай, прослухали увертюру до опери Миколи Лисенка "Тарас Бульба", почули звучання симфонічного оркестру, вивчили, що таке увертюра,та ознайомились із життєвим та творчим шляхом основоположника української класичної музики Миколи Лисенка.
